Висвітлюється інституційне становлення й розвиток козацької артилерії у середині XVII - наприкінці XVIII ст. На основі неопублікованих джерел реконструйовано модель функціонування гарматного відоліства, його структуру, організацію, управління, з'ясовано обов'язки урядників та обслуги, допоміжних служб. Козацька артилерія була одним із небагатьох родів військ (поряд із найманим), що мала постійні форми організації та фінансування як під час війни, так і в мирний період1. У військово-адміністративному відношенні вона поділялася на ґенеральну "армату", що перебувала в розпорядженні вищого командування, а також полкову та сотенну, котру контролювали й утримували місцеві влади (козацька адміністрація, магістрати, ратуші). Від XVI ст., подібно до інших армій Європи, артилерія в козаків мала ще й статус військових клейнодів, які уречевлено репрезентували славу та потугу війська. Особливе символічне значення мали жалувані, що несли на собі герби суверенів, а також трофейні гармати - свідчення звитяг. Так, у 1666 р. правобережне козацтво домагалося в короля та сейму повернення гармат, вивезених за гетьманування П. Тетері до Білоцерківського замку. Інструкції послам у Варшаву наполягали на тому, що "всі клейноди, гармати й скарби, протягом багатьох років криваво набуті як антецесорами нашими, так. і нами самими [...] аби ласкою й добротою батьківською були нам, Війську вірному Запорозькому, усі привернені й віддані, з чого б могли ми тішитися не лише зараз, але й по тому"2. Сокирко Олексій Григорович - кандидат історичних наук, доцент кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Т. Шевченка. E-mail: sag@uniu.kiev.ua 1 Література, присвячена історії козацької артилерії як роду військ, порівняно невелика (див.: Апанович О. Збройні сили України першої половини XVIII ст. - К., 1969. - С. 51 - 55; Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII - початку XVIII ст. - К. ... Читать далее